Аудиторська фірма «Гравіс»
адреса: Україна, 61072, м. Харків, пр. Леніна 56
тел.: +38(050)329-09-90
e-mail : info@gravis-audit.com.ua
адреса: Україна, 61072, м. Харків, пр. Леніна 56
тел.: +38(050)329-09-90
e-mail : info@gravis-audit.com.ua
Останнім часом, питання обґрунтованості здійснення припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є досить актуальним, оскільки податкові ограни не так давно висловили впевнену позицію щодо неможливості таких дій (запитання-відповіді у ЗІР від 17.06.2015):
проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок клієнта) не є можливим, оскільки призведе до порушення вимог законодавства України.
Аргументи податківців
На їх погляд порушуються вимоги деяких нормативно-правових актів, зокрема які стосуються обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону. Мотивується така позиція наступним чином:
Законом України від 06 листопада 2012 року № 5480-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок" внесено зміни до ст. 25 та ст. 44 Закону України від 20 травня 1999 року N 679-XIV "Про Національний банк України", згідно з якими Національний банк України наділяється правом запроваджувати вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті, а також встановлювати порядок проведення обов'язкового продажу та розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу.
Абзацом першим п. 2 постанови Правління Національного банку України від 03 червня 2015 року № 354 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" (далі - Постанова № 354) встановлено вимогу щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь юридичних осіб, які не є уповноваженими банками, фізичних осіб - підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.
У зв'язку із запровадженням вимоги щодо обов'язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (абзац перший п. 4 Постанови № 354).
Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-IV (далі - ЦКУ) зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Контраргументи
Цілком погодитись з такою позицією, звісно ж, не можна, з декількох причин.
По-перше, щодо можливості здійснення правочину існує пряма норма п. 1 ст. 601 ЦКУ, яка дозволяє припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог:
зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Жодних обмежень для експортних чи імпортних операцій ЦКУ не встановлює. Тобто, з точки зору ЦКУ, така операція є можлива.
По-друге, Постанова №354 не забороняє здійснювати залік, а лише унеможливлює з боку банків зняття цієї операції з валютного контролю. До того ж, Постанова №354 є підзаконним актом, не є актом цивільного законодавства України в розумінні ст. 4 ЦКУ та не проходила процедуру реєстрації у Міністерстві юстиції, а отже взагалі не може вважатися нормативно-правовим актом.
По-третє, існує ще один документ, який має силу нормативно-правового акту, а саме Інструкція про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затверджена Постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 № 136. Пунктом 1.10 цієї інструкції передбачено, що експортна, імпортна операція можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо:
вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
вимоги однорідні;
строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги;
між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Як бачимо перелік умов зняття операцій зарахування з контролю є вичерпним. Це також доводить те, що припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог залишається ефективною законодавчо обґрунтованою схемою оптимізації розрахунків у сфері ЗЕД.
Також, нещодавно було опубліковано Лист Державної фіскальної служби України від 28.11.2014 р. № 7671/6/99-99-12-01-03-15, в якому податківці в цілому визнають, що законодавство не забороняє здійснювати заліки. Водночас, посилаючись на повноваження НБУ, вони також визнають наявність Постанов, які забороняють знімати з валютного контролю операції в результаті заліку. А також, податківці приходять до висновку, що в разі, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, визначено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Отже, як і багатьох випадках, податківці не висловлюють однозначних позицій чи переконливих висновків, що зумовлено, на наш погляд, саме великою кількістю більш переконливих та вагомих аргументів для протилежного висновку.
Послаблення з боку НБУ
Останнім часом у цій темі спостерігаються деякі послаблення з боку НБУ, який на період за 04.09.2015 по 04.12.2015, згідно з п. 4 Постанови від 03.09.2015 № 581 «Про врегулювання ситуації на грошовокредитному та валютному ринках України» заборонив знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в російських рублях (незалежно від суми операції) та в інших валютах (якщо загальна сума зобов’язань, що припиняються зарахуванням у межах одного договору щодо експорту товарів, перевищує в еквіваленті 500 000 доларів США).
Проте, видання подібних постанов ніяким чином юридично не обмежує права суб’єктів господарювання на здійсняв подібних заліків, хоча й надає додаткову впевненість правомірності таки операцій, але за умови відповідності критеріям, що в них встановлені.
Таким чином, наведена вище позиція податківців не обґрунтована жодним нормативно-правовим актом, натомість базове законодавство свідчить про правомірність припинення зобов'язань за експортно-імпортними операціями шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Наведені ж нормативно-правові акти та інші документи не містять норм, які можуть бути порушені такими діями платників податку.
Сергій Черв'як |
генеральний директор ТОВ «АФ «ГРАВІС» |
Матріал підготовлено для компаніі Дінай та опубліковано: Довідково-правова система «ДІНАЙ» 08.09.2015
© ООО «АФ «ГРАВИС» 2011-2019