Оподаткування страховиків: податкові різниці (частина 2)

(частина 2, початок див. у ч. 1)

 

З 2015 року запроваджено новий підхід до оподаткування страховиків, який передбачає застосування одночасно двох податків:

– податку на прибуток за загальною ставкою – визначається за правилами бухгалтерського обліку з урахуванням коригувань на податкові різниці;

– податку на дохід за спеціальною ставкою – визначається на основі нарахованих страхових премій.

 

Оскільки новий підхід до оподаткування прибутку передбачає коригування фінансового результату до оподаткування (далі – ФРДО) на суми податкових різниць, то розглянемо такі податкові різниці у розрізі специфічних для страховика, які до того ж є досить дискусійними.

 

Взагалі, податкових різниць лише три види, які зазначені у пп. 141.1.3 – 141.1.5 ПКУ. Згідно з цими підпунктами ФРДО коригується шляхом порівняння бухгалтерського (за МСФЗ) та податкового підходів до:

1) коригувань (зменшень) технічних або математичних резервів;

2) витрат на формування технічних або математичних резервів;

3) коригувань у зв'язку із створенням та використанням страховиками інших резервів (забезпечень).

 

Щодо першої різниці до ФРДО:

 

додається
сума коригування (зменшення) страхових резервів (технічних або математичних) відповідно до методики, яка визначається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (далі – Методика) (пп. 141.1.3 ПКУ)

 
 

та віднімається
сума коригування (зменшення) страхових резервів (технічних або математичних), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 141.1.4 ПКУ).

 
 

 

 

 

 

 

 

Щодо другої різниці до ФРДО:

 

додається
сума витрат на формування страхових резервів (технічних або математичних) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (пп. 141.1.3 ПКУ)

 

 
 

та віднімається
сума страхового резерву (технічного або математичного) сформованого в розмірі та порядку, передбачених Методикою (пп. 141.1.4 ПКУ).

 
 

 

 

 

 

 

 

 

Щодо третьої різниці, то коригування ФРДО здійснюється у порядку, встановленому п. 139.1 ПКУ, тобто за загальними правилами для забезпечень.

 

Загальна схема коригувань:

ФРДО

+

Витрати на формування технічних або математичних резервів

+

Сума зменшення технічних або математичних резервів

-

Сума зменшення технічних або математичних резервів

-

Сума технічних або математичних резервів

+

Коригування інших резервів

  

  

за МСФЗ

  

за Методикою

  

за МСФЗ

  

за Методикою

  

за п. 139.1 ПКУ

 

 

Особливої уваги у цих коригуваннях вимагає Методика, яка повинна бути визначена Нацкомфінпослуг, але наразі інформації про її наявність у нас немає. Ця Методика, по суті, і буде податковим підходом до обліку страхових резервів, який, звісно ж, відрізнятиметься від бухгалтерського, інакше навіщо такі різниці взагалі запроваджувати. Саме в ньому скоріше за все й будуть приховані податкові ризики. Що ж конкретно буде запропоновано безумовно талановитими податківцями у співробітництві з не менш талановитими представниками Нацкомфінпослуг залишається загадкою, яка повинна вирішитись найближчим часом. Але ясно одне – це новий етап у житті страховиків, адже вони до теперішнього часу мали деяку свободу (обмежену МСФЗ та Нацкомфінпослуг) у підходах до нарахування резервів.

 

При цьому необхідно пам’ятати, що відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу ІІІ Кодексу.

 

Тобто невеликі страховики або компанії, які значно зменшили за останній рік (що досить вірогідно) обсяги усієї своєї діяльності, можуть ігнорувати складнощі у застосуванні коригувань на податкові різниці.

 

Та відповідно до того ж пп. 134.1.1 ПКУ до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

 

Це уточнення з боку ПКУ доволі цікаве саме для страховиків, бо поняття «дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)», якщо міркувати суто формально, для страховиків не має такого значення, як для інших компаній, оскільки Міжнародні стандарти фінансової звітності не містять такого поняття, а Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, якими затверджено форми звітності, які використовують страховики, розрізняють поняття «дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» та «зароблені страхові премії».

 

Так, п. 3.3 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 р. № 433, встановлено, що дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг відображається у статті «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Звіту про фінансові результати. А суму страхових премій (платежів, внесків) за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками протягом звітного періоду, відповідно до п. 3.4 цих Методрекомендацій, страховики наводять у додатковій статті «Чисті зароблені страхові премії».

 

Тобто, суто формально, це не тотожні поняття. За економічним змістом ці поняття також не є тотожними, оскільки зароблені страхові премії визначаються за специфічною методикою. Таке бачення може дозволити деяким страховикам запобігати зайвим коригуванням, в разі, коли суми їх доходів, за винятком зароблених страхових премій, будуть меншими за 20 млн грн.

 

Доречно також нагадати, що ще однією податковою різницею є нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною пп. 136.2.1 ПКУ, який зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика. У зв'язку з цим неврегульованим також залишається той випадок, коли страховик скористається своїм правом і не буде коригувати на податкові різниці, а податкові органи не будуть дозволяти коригувати базу оподаткування податку на прибуток на суми сплаченого податку з доходу.

 

Таким чином, існує декілька податкових різниць, які коригують фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток, які пов'язані з формуванням та використанням страхових (технічних і математичних) резервів. Проте за відсутності нормативного забезпечення, а саме Методики, яка має визначатись Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосування таких податкових різниць поки що не можливе.

 

В наступних публікаціях докладніше розглянемо суттєві зміни в податковому законодавстві стосовно операцій перестрахування, страхування життя та інші не менш важливі і цікаві для страховиків питання.

 

Далі буде...

(інші частини за посиланням -  ч. 1, ч. 2, ч. 3, ч. 4)

 

Сергій Черв'як

генеральний директор ТОВ «АФ «ГРАВІС»

 

Опубліковано у інформаційно-правовій системі ЛІГА:ЗАКОН 16.02.2015

Обращаем Ваше внимание на то, что данная публикация не является индивидуальной консультацией и предлагается в информационных целях. Материал подготовлен с использованием законодательства, которое действовало на дату публикации. В конкретных ситуациях рекомендуется получение полной профессиональной консультации.

 

Поделиться: