Оподаткування страховиків: новий підхід (частина 1)

Оподаткування страховиків завжди було під пильним наглядом з боку податкових органів та законотворців, а тому періодично доволі істотно переглядалось. Останні податкові реформи також не оминули страховиків. Спробуємо з’ясувати, який вплив матимуть ці зміни та що чекає страховиків вже в першому кварталі 2015 року.

 

Об’єкт

У зв'язку із застосуванням нового підходу до оподаткування прибутку підприємств, докорінно змінилося формулювання об'єкта оподаткування. Тепер об’єкти, які підлягають оподаткуванню, визначено одразу в декількох статях ПКУ. Основне визначення наведено у пп. 134.1.1 ПКУ і передбачає загальні правила оподаткування прибутку та спеціальні правила оподаткування доходу страховика:

• за загальним правилом, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу;

• за спеціальним правилом – дохід за договорами страхування, визначений згідно з пп. 141.1.2 ПКУ.

 

У свою чергу, пп. 141.1.2 ПКУ передбачено, що об'єкт оподаткування страховика, до якого застосовується ставка, визначена відповідно до пп. 136.2.1 та 136.2.2 цього Кодексу, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об'єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

 

Головною відмінністю від попередньої редакції є виключення інших, ніж премії, доходів від страхування, які містились раніше у пп. 156.1.1 ПКУ: інвестиційний дохід, нарахований страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя; суми винагород, належних страховику за укладеними договорами страхування, співстрахування, перестрахування; доходи від реалізації права регресної вимоги страховика до страхувальника або іншої особи, відповідальної за заподіяні збитки в частині перевищення над виплаченими страховими відшкодуваннями та інші доходи, нараховані страховиком у межах страхової діяльності.

 

На перший погляд, загальна схема оподаткування залишилась приблизно такою ж, як і до змін, тобто існує розділення доходів від страхування та іншої діяльності, але з’ясуємо, яким чином вони тепер співвідносяться.

 

Відповідь на це питання міститься у п. 137.2 ПКУ: податок, що підлягає сплаті до бюджету платниками податку, які провадять страхову діяльність, визначається в порядку, передбаченому п. 141.1 цього Кодексу.

 

Так, пп. 141.1.1 ПКУ встановлено, що страховики сплачують податок на прибуток за ставкою, визначеною відповідно до п. 136.1, та податок на дохід за ставкою, визначеною відповідно до пп. 136.2.1 та 136.2.2 цього Кодексу.

 

Тобто під кожний об’єкт оподаткування виокремлено правила та ставки. При цьому нарахований страховиком податок на дохід за ставкою, визначеною пп. 136.2.1 ПКУ, є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика. Про інші податкові різниці, які є специфічними для страховиків, розповімо в окремій публікації.

 

Саме в цьому полягає деяке протиріччя. Саме по собі зменшення фінансового результату до оподаткування на суму нарахованого податку з доходів від страхування є, звісно ж, логічним. Незрозумілим залишається саме співвідношення бази оподаткування прибутку – фінансового результату до оподаткування – та бази оподаткування податком з доходу – нарахованих премій. Така ситуація виникає, оскільки фінансовий результат до оподаткування (далі – ФРДО) за правилами бухгалтерського обліку формується в тому числі й за рахунок доходів і витрат на страхування. Коригувань ФРДО на суму таких доходів та витрат новою редакцією ПКУ не передбачено. Отже, може виникнути ситуація, коли доходи будуть оподатковані двічі: один раз у складі податку на дохід, другий – у складі податку на прибуток.

 

Дещо спрощено схеми оподаткування страховика порівняно з попередньою редакцією ПКУ мають такий вигляд:

 

  

 

Звісно ж, дохід від страхування може бути оподаткований двічі не в повному обсязі, а зменшений на суму витрат на страхування, але це все одно може призвести до збільшення податкового навантаження на страховиків. Все це потребує більш конкретної ідентифікації статусу податку на дохід.

 

Дещо з цього приводу міститься у п. 136.5 ПКУ, а саме: податок на дохід, визначений як об'єкт оподаткування у пп. 134.1.2, 134.1.4, 134.1.5 цього Кодексу, є частиною податку на прибуток.

 

Цікавою особливістю цієї норми є відсутність об'єкта з пп. 134.1.3, в якому йдеться про дохід (прибуток) нерезидента (так званий податок на репатріацію). Тобто цей вид податку не є частиною податку на прибуток. З економічної точки зору це є обґрунтованим, оскільки цей дохід не є частиною доходу платника податку – резидента, який сплачуватиме його. Проте саме це додатково підтверджує те, що страховику не слід розраховувати на можливість коригування об'єкта оподаткування, який буде сплачуватись за базовою ставкою, окрім як на суму нарахованого податку на дохід.

 

По суті, відбулося звуження об’єкта оподаткування, який оподатковується за спеціальною ставкою, до суми нарахованих страхових премій. Водночас, інші доходи від страхової діяльності (інвестиційні доходи, інші винагороди, тантьєми тощо) будуть оподатковуватись в рамках ФРДО за загальною ставкою як і доходи від нестрахової діяльності.

 

Ставки

Підпунктом 141.1.1 ПКУ встановлено такі ставки:

– для податку на прибуток використовується базова (основна) ставка податку: 18 відсотків (п. 136.1 ПКУ);

– для податку на дохід3 відсотка за договорами страхування від об'єкта оподаткування, що визначається у пп. 141.1.2 цього Кодексу (пп. 136.2.1 ПКУ), та 0 відсотків за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договорами страхування додаткової пенсії, та визначених пп. 14.1.52, 14.1.521, 14.1.522 і 14.1.116 цього Кодексу (пп. 136.2.2 ПКУ).

 

Висновки

Таким чином, новий підхід передбачає застосування до страховиків одночасно двох податків:

– податку на прибуток за загальною ставкою – визначається за правилами бухгалтерського обліку з урахуванням коригувань на податкові різниці;

– податку на дохід за спеціальною ставкою – визначається на основі нарахованих страхових премій.

 

В цій частині розглянуто лише основні загальні зміни в оподаткуванні страховиків, які набрали чинності з 01.01.2015 р. В наступних публікаціях докладніше розглянемо не менш важливі та іноді спірні питання з практичного застосування оновлених правил оподаткування у сфері страхування.

Далі буде...

(інші частини за посиланням -  ч. 1, ч. 2, ч.3, ч.4)

Сергій Черв'як 

генеральний директор ТОВ «АФ «ГРАВІС» 

 

Опубліковано у інформаційно-правовій системі ЛІГА:ЗАКОН 05.02.2015

Обращаем Ваше внимание на то, что данная публикация не является индивидуальной консультацией и предлагается в информационных целях. Материал подготовлен с использованием законодательства, которое действовало на дату публикации. В конкретных ситуациях рекомендуется получение полной профессиональной консультации.

 

Поделиться: