Оподаткування інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів страхування життя

Страхування – це окремий вид фінансової діяльності, який характеризується значною кількістю правил та обмежень на законодавчому рівні. Такі особливості, звичайно ж, зумовлюють і специфічні відмінності бухгалтерського та, що не менш важливо, податкового обліку.

 

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з:

• життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

• володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

 

Тобто узагальнено страхова діяльність поділяється дві основні групи: так зване ризикове страхування та страхування життя. Кожному з цих різновидів також притаманні різні специфічні операції, як, наприклад, для договорів зі страхування життя – наявність інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя.

 

Останнім часом порядок оподаткування цього доходу досить часто викликає непорозуміння із представниками податкових органів, тому вважаємо доречним розглянути це питання і навести аргументи, які можуть стати у нагоді у вирішальний момент.

 

Податковий кодекс України виокремлює страхову діяльність та передбачає чимало винятків із загальних правил оподаткування, зокрема в цілях оподаткування податком на прибуток містить окрему статтю 156, яка обумовлює особливості оподаткування страховика, з відповідною назвою. В пп. 156.1.1 ПКУ визначено не вичерпний перелік доходів страховика, які підлягають оподаткуванню, серед яких підпунктом 2 вказано інвестиційний дохід, нарахований страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя.

 

Ставки податку, відповідно до п. 156.2 ПКУ, для цього переліку визначаються на рівні, зазначеному у пп. 151.2.1 ПКУ, а саме 3 відсотки. Саме на такому рівні, на думку деяких податківців, повинен оподатковуватись будь-який інвестиційний дохід, нарахований страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя. Така позиція не є офіційною, але на практиці доводиться з нею зустрічатись.

 

Приймаючи таке рішення, представники податкових органів не зважають на існування п. 156.4 ПКУ, яким обумовлено особливості визначення об'єкта оподаткування від провадження страхової діяльності із страхування життя. Цим пунктом встановлено, що об'єктом оподаткування від провадження страхової діяльності зі страхування життя є дохід від страхової діяльності зі страхування життя, визначений відповідно до цієї статті з урахуванням вимог, встановлених пп. 153.1.7 ПКУ, за умови виконання вимог до укладення договорів довгострокового страхування життя, визначених пп. 14.1.52 ПКУ. Основним обмеженням тут виступає відповідність визначенню «договору довгострокового страхування життя», а додатковим – урахування пп. 153.1.7 ПКУ щодо доходів та витрат, у вигляді додатних чи від'ємних курсових різниць, отриманих від перерахунку страхових резервів, утворених за договорами із довгострокового страхування життя, та активів, якими представлені страхові резерви за договорами із довгострокового страхування життя, у випадках, якщо такі страхові резерви та/або активи утворені в іноземній валюті.

 

Отже, для страховиків життя виокремлено об’єкт оподаткування за договорами довгострокового страхування життя. Для цього об’єкта п. 156.2 ПКУ передбачено спеціальну ставку, визначену відповідно до пп. 151.2.2 Кодексу, яка становить 0 відсотків – при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пп. 14.1.52 та 14.1.116 ПКУ.

 

Наведена норма є додатковим аргументи на користь застосування ставки 0 відсотків, тому що інвестиційний дохід взагалі не був би можливим за відсутності самого договору довгострокового страхування, тобто отримання такого доходу є нічим іншим як доходом, отриманим саме внаслідок його виконання.

 

З цього випливає, що загальний порядок оподаткування інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, необхідно скоригувати на виняток, встановлений п. 156.4 ПКУ, тобто виділити з нього ту частину інвестиційного доходу, яка стосується договорів довгострокового страхування життя.

 

Таким чином, схема оподаткування повинна мати такий вигляд:

  

 

Умовою для застосування цього підходу є лише відповідність договору визначенню, наданому у пп. 14.1.52 та 14.1.116 ПКУ: договір довгострокового страхування життя – договір страхування життя строком на п'ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п'яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов'язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку – роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.

 

Таким чином, оподаткування інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, необхідно здійснювати залежно від того, який договір страхування укладено:

для довгострокових договорів – за ставкою 0 відсотків;

для інших ніж довгострокові – за ставкою 3 відсотки.

 

Наявність конфлікту інтересів між податковими органами та платниками податків є цілком зрозумілим. Це явище, нажаль, в більшості випадків стає суттєво вірогідним та прогнозованим під час податкових перевірок. В деяких випадках змагальність платників податків із податковими органами нагадує сценарій детективного жанру, в яких поступово породжуються сама суть спору, потім з’ясовуються фактичні обставини справи, які зіставляються із законодавчими актами і, врешті-решт, поступово приймається рішення на користь однієї із сторін.

 

Отже, для платників податків дуже важливо чітко усвідомлювати сутність бізнес-процесів та здійснених господарських операцій і приймати рішення в цілях оподаткування відповідно до податкового законодавства, тому погоджуватись з думками, міркуваннями чи припущеннями податкових органів щодо оподаткування інвестиційного доходу, нарахованого страховиком від розміщення коштів резервів страхування життя, немає сенсу, а в разі наявності сумнівів завжди можна отримати консультації у незалежних кваліфікованих фахівців.

 

Сергій Черв'як 

Генеральний директор ТОВ «АФ «ГРАВІС» 

 

Опубліковано у інформаційно-правовій системі ЛІГА:ЗАКОН  24.12.2014

Обращаем Ваше внимание на то, что данная публикация не является индивидуальной консультацией и предлагается в информационных целях. Материал подготовлен с использованием законодательства, которое действовало на дату публикации. В конкретных ситуациях рекомендуется получение полной профессиональной консультации.

 

Поделиться: