Оновлені відповіді на старі питання платників єдиного податку

 

Останнім часом податківці стали звертати особливу увагу на різні аспекти діяльності платників, які обрали спрощену систему оподаткування. При цьому нерідко трапляється, що висновки контролюючих органів виходять, м’яко кажучи, не зовсім обґрунтовані.

 

Продаж основних засобів

Наприклад, на питання «Як визначається дохід за звітний період (квартал) ЮО – платником ЄП третьої групи при продажу ОЗ з поетапною оплатою?» в частині основних засобів, які використовувалися платником більше року, податківці у роз’ясненні з ресурсу «ЗІР» дійшли висновку, що до складу доходу включається додатна різниця між отриманою сумою (частиною договірної вартості) та добутком залишкової балансової вартості основного засобу і результатом ділення цієї частини на договірну вартість такого фонду.

 

Вважаємо цей висновок необґрунтованим. Податковий кодекс України не містить жодної подібної методики. Тим більше, це не відповідає вимогам стандартів бухгалтерського обліку.

 

У п. 292.2 ПКУ визначено, що при продажу основних засобів юридичними особами – платниками єдиного податку дохід визначається як сума коштів, отриманих від продажу таких основних засобів.

 

Якщо основні засоби продані після їх використання протягом 12 календарних місяців з дня введення в експлуатацію, дохід визначається як різниця між сумою коштів, отриманою від продажу таких основних засобів, та їх залишковою балансовою вартістю, що склалася на день продажу.

 

Згідно з п. 292.6 ПКУ датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів у грошовій (готівковій або безготівковій) формі.

 

Як бачимо, жодних інших обмежень не передбачено і платник податку цілком обґрунтовано може нараховувати та сплачувати податок лише тоді, коли сума отриманих коштів буде перевищувати залишкову вартість (тобто коли буде отримана повністю або в сумі, що перевищує залишкову вартість). Що цілком справедливо, особливо в тих ситуаціях, коли покупець не розрахується за основні засоби у повному обсязі протягом звітного періоду.

 

Векселі

Також, у листі від 04.06.2015 р. № 5267/Д/99-99-17-02-02-14 податківці вкотре нагадали, що вексельні розрахунки для платників єдиного податку неприпустимі, посилаючись на те, що вони не є грошовими. Хоча ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» від 05.04.2001 р. № 2374-ІІІ, на яку вони самі посилаються, передбачено, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

 

Тобто видача векселя у будь-якому разі передбачає здійснення грошових розрахунків та виникнення податкових зобов'язань в майбутньому, тому з точки зору податкового обліку такі обмеження досить спірні та лише ускладнюють ведення бізнесу платникам єдиного податку.

 

Відступлення права вимоги

Податківці наголошують на несумісності статусу платника єдиного податку та права укладання договорів відступлення права вимоги, бо вважають такі дії негрошовими розрахунками. Такого висновку вони дійшли в ресурсі «ЗІР» у відповіді на запитання «Чи має право ЮО – платник ЄП укладати договори переуступки прав вимоги боргу щодо відвантажених товарів, робіт, послуг?».

 

Окрім наведеного обґрунтування по суті, дивує також і те, що раніше на питання «Чи має право ФОП – платник ЄП укладати договори переуступки прав вимоги за зобов’язаннями (переведення боргу) щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг)» (Єдина база податкових знань, діяло до 01.01.2015) податкові органи доходили протилежного висновку: «фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право укладати договори переуступки прав вимоги за зобов’язаннями (переведення боргу) щодо відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). При цьому, вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку».

 

Як і в попередніх питаннях, обґрунтування такої позиції обмежилось лише констатацією висновку. Чим вмотивована така позиція (зокрема й оновлена редакція), коли сам правочин лише передбачає зміну діючих осіб, а не самого характеру відносин, залишається без будь-якого обґрунтування чи пояснень.

 

Взагалі складається враження, що платників, які обрали спрощену систему оподаткування, намагаються поставити ще у більш несприятливі умови, а може й зовсім позбавити усіх «бонусів» податкового обліку, хоча реальне податкове навантаження таких осіб, порівняно з платниками податку на прибуток, залишається чималим.

 

Залишається сподіватися, що спрощена система буде дійсно спрощеною, а не лише задекларованою законом можливістю, і справжнім дієвим та збалансованим механізмом реалізації права на підприємництво. А правила її застосування не будуть ставитися під сумнів роз’ясненнями та висновками без їх достатнього обґрунтування конкретними та відповідними нормами чинного законодавства.

 

Сергій Черв'як 

Генеральний директор ТОВ «АФ «ГРАВІС» 

 

Опубліковано у інформаційно-правовій системі ЛІГА:ЗАКОН 03.08.2015

Обращаем Ваше внимание на то, что данная публикация не является индивидуальной консультацией и предлагается в информационных целях. Материал подготовлен с использованием законодательства, которое действовало на дату публикации. В конкретных ситуациях рекомендуется получение полной профессиональной консультации.

 

Поделиться: